Від шкільної парти до вершин духовності – Митрополита Володимира увінчали в мармурі у рідній школі

За публікацією http://33tv.com.ua/

Кожна країна славиться своїми громадянами, а кожен край – своїми уродженцями. Так, Меджибізька об’єднана територіальна громада по праву може пишатися Віктором Маркіяновичем Сабоданом. Хоча, здебільшого, він відомий як Його Блаженство Блаженніший Володимир, Митрополит Київський і всієї України. Відомий представник українського духовенства народився у селі Марківці Летичівського району, а середню освіту здобув у Меджибізькій середній школі. На жаль, чоловіка з 2014 року уже немає з нами, проте пам’ять про нього жива та напрочуд світла. З нагоди 81-ї річниці з дня народження митрополита у його рідній школі встановили мармурову меморіальну дошку.

Учні та вчителі, духовенство, представники влади та благодійники – усі зібралися в одній залі, аби пригадати цю людину з великої літери. Митрополит Володимир пройшов довгий шлях від простої набожної людини у радянські часи до настоятеля православного світу України. У свій час навіть мав великі шанси бути обраним патріархом, однак відмовився, заявивши, що хоче постати перед Богом 121-м митрополитом Київським, а не 16-м патріархом Московським.

Меморіальну дошку урочисто посвятили, спільно помолилися за Блаженнішого Володимира та мир на нашій землі. На урочистості також завітали і давні знайомі Митрополита – його однокласниці. Вони згадують чоловіка чуйним, добрим, товариським, а головне – віруючим.

Згадують: у радянський час потай від усіх щонеділі тоді ще малий Віктор долав шлях у 10 кілометрів на недільну службу. Свого потягу до віри не приховував, але й не розголошував – тоді це засуджувалося. Коли ж вступив до семінарії, у рідній околиці здійняв неабиякий скандал.

За часи свого служіння Митрополит отримав чимало відзнак та нагород. Так, удостоєний звання Героя України, має Орден Свободи, Орден Князя Ярослава Мудрого від І до V ступеня, Орден Олександра Невського, Орден Пошани, Орден Дружби та Орден Дружби Народів.

Та невідомо, чи могла б така задумка стати реальністю, якби не щира підтримка. Адже саме меморіальна дошка на згадку майбутнім поколінням та як знак шани до земляка була встановлена за допомогою Благодійної організації «Фонд Родини Кольгофер».

Доброчинники кажуть: Блаженніший Митрополит майже усе своє життя займався благодійністю та підтримував кожного, хто просив допомоги. Тому відмовити школі у такій ідеї просто не могли.

Директор школи ділиться: про це думали давно і завзято до того йшли. Так, у стінах навчального закладу уже є власний музей історії, де, звісно, згадують видатного випускника. Проте, якби не  Благодійна організація «Фонд родини Кольгофер», хтозна-коли  меморіальна дошка могла б з’явитися на цих стінах.

Опісля урочистостей учні для усіх присутніх провели «урок пам’яті» – ставили театральні постановки, згадували цікаві факти із життя Митрополита та основні духовні настанови, що ніс у світ Блаженніший Володимир.

А дехто навіть читав авторські вірші на честь відомого земляка, бо ж те світло та добро, що дарував Віктор Маркіянович, надихало, і досі дає сил на нові звершення.

Безліч релігійних праць та духовних звитяг Блаженнішого Володимира надихатимуть та збагачуватимуть ще не одне покоління. Тож, нехай світла пам'ять та добре слово назавжди залишаються із тими, хто справді того заслуговує.